Шановні працівники редакції «Шепетівського вісника». Нині у засобах масової інформації часто розповідається про страшний голодомор.
У ті роки мій батько працював головою колгоспу в с.Коханівці, яке було тоді у складі Шепетівського району. Тоді кожна організація району мала свій підшефний колгосп. І таким шефом Коханівки було призначено шепетівський «Союзтрансліс». Ця організація мала близько сотні, а то й більше, підвід для підвезення лісу. І вражало те, що в той час, коли люди помирали від голоду, коням систематично видавали зернофураж.
Батько розповідав, що начальник цієї організації був дуже доброю людиною. На жаль, прізвище його я не запам’ятав. Він забирав від коней частину зернофуражу, привозив у Коханівку, а батькові казав: «Полодюк, спасайте людей».
В селі був водяний млин. Отож це зерно одразу ж перемелювали і варили затірку, якою годували людей. І в нашому селі у ті страшні роки померло небагато людей, значно менше, ніж в інших селах.
Якщо надрукуєте цього листа, то, сподіваюсь, що у Шепетівці знайдуться старожили, які пам’ятають про цей «Союзтрансліс» і згадають прізвище начальника цієї організації. Можливо, у Шепетівці є його внуки і правнуки. Думаю, їм буде приємно дізнатись про їхнього доброго, благородного діда, прадіда.